ЗАСНОВНИКИ

Олександр Попов

22.11.1960

  • У 1982 році закінчив Тюменський інженерно-будівельний інститут (факультет «промислове та цивільне будівництво») і військову кафедру, інженер-будівельник.
  • З 1982 по 1984 рік – служба в армії.
  • З 1984 року – майстер тресту «Кременчукрудбуд», згодом виконроб ремонтно-будівельного управління (РБУ) Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. На молодого фахівця окрім основної роботи лягає серйозне суспільне навантаження: колеги обирають його главою профспілки.
  • З 1987 по 1991 рік проходив службу в КДБ УРСР, з 1991 по 1993 рік – у СБУ України, полковник запасу Служби безпеки України.
  • З 1993 року працює у концерні «Інкомбуд» – стає начальником відділу маркетингу, а потім віце-президентом.
  • У 1994 році, випередивши п’ятьох суперників, Олександр Попов вийшов у другий тур виборів на посаду міського голови Комсомольська і здолав чинного мера. Так для Олександра Павловича почався новий етап життя – господарника й керівника міста. А для Комсомольська – етап повільної, але впевненої ходи до процвітання.

Попов першим у країні запровадив практику громадських слухань. З часом усі ключові рішення в місті приймалися лише з урахуванням думки мешканців. За допомогою такого методу – громадських слухань – Попов провів у Комсомольську перші в Україні реформи, які стосуються ЖКГ, охорони здоров’я, реалізував передові напрацювання у сфері молодіжної та соціальної політики, освіти, правопорядку тощо.
Результат роботи Попова мешканці Комсомольська оцінили: Олександра Павловича обирали головою міста чотири рази. Попов як кандидат у мери є українським рекордсменом із підтримки населенням. За нього проголосувало 91,7% виборців! 
Стрімкий ривок Комсомольська помітили колеги Попова з інших міст. Молодого мера обирають членом правління Фонду сприяння місцевому самоврядуванню та Асоціації міст України. Олександр Павлович стає відомим не лише в Україні, а й за кордоном: Комсомольськ під керівництвом Попова – традиційне місце проведення Міжнародних молодіжних муніципальних слухань. Дивно, але факт: досвідом залучення молоді в управління містом діляться не європейські мери, а український. У решті решт Олександр Попов стає членом української делегації в Палаті місцевих влад Конгресу Ради Європи. У цілому Україна має право представляти в Палаті лише шість міст (зазвичай найуспішніших), щодо Олександра Попова, то його було делеговано до Ради Європи шість років поспіль.
У 2007 році Олександру Попову надходить пропозиція очолити знову утворене міністерство житлово-комунального господарства. І Олександр Попов пішов – щоб відразу ж ініціювати реформування житлово-комунального господарства. Однак завершити розпочате в міністерстві Попову тоді не дали.
Після відставки уряду в 2007 році Олександр Попов обирається до Верховної Ради, де на законодавчому рівні продовжує працювати над реформуванням житлово-комунального господарства. У 2010 році знову повертається на міністерську посаду… але тільки для того, щоб передати свої напрацювання наступнику й з головою зануритися в проблеми столиці.
У цей період він підготував Національну програму реформування та розвитку ЖКГ, яка згодом стала Законом.


У 2010-му Олександр Попов прийняв фактично зруйноване міське господарство Києва. Система, яку вибудував попередній голова КМДА, працювала на чиї завгодно інтереси, але тільки не на інтереси киян. Місто хаотично забудовувалося висотками й торговельними центрами, руйнувався історичний вигляд стародавньої столиці, гектарами вирубувалися парки й сквери, заливалися в бетон зелені зони.
Київ потребував особи, яка б змогла кардинально змінити ситуацію. І новий голова Київської міської державної адміністрації її змінив.
Очоливши Київську міськадміністрацію, Олександр Попов стрімко почав впроваджувати в столиці реформи, покликані змінити життя міста на краще. Ініціював реформування системи охорони здоров’я, поставив питання про розробку фахівцями нових стандартів у системі освіти – за активної участі викладачів, батьків і учнів. Серйозно зайнявся питаннями дерегуляції та спрощення бізнесу. Особливий акцент Попов робить на запропонованих киянам реформах у сфері місцевого самоврядування та в житлово-комунальному господарстві. З ініціативи Попова в столиці була розроблена довгострокова програма «Стратегія розвитку Києва до 2025 року».
Усього три роки керівництва Олександра Попова – і столиця переродилася. Будівництво мостів, розв’язок, ремонт доріг, глобальне реформування цілих секторів столичного господарства, стратегічне планування майбутнього Києва – почалася зовсім інша епоха в житті Києва. У цей період були реалізовані такі знакові проекти для міста:

– завершено будівництво залізничного та автомобільного мосту через Дніпро;

– побудовано й запущено в експлуатацію шість станцій метрополітену;

– побудовано дві лінії швидкісного трамвая;
- побудовано десятки автомобільних розв’язок;

– відремонтовано й побудовано десятки шкільних і дитячих закладів;

- відремонтовано всі ключові медичні установи міста;

– створено й відремонтовано сотні парків і скверів;

- на базі комунального підприємства «Київпастранс» налагоджено виробництво київських трамваїв «Каштан» і «Каштан-2»;

- відновлено Андріївський узвіз – найвідомішу історичну вулиця міста;

– відновлено пам’ятник і сходи Магдебурзького права, а також пам’ятник князю Володимиру;

- після восьми років поневірянь нове, сучасне приміщення отримав музей історії Києва.

Очоливши столичну адміністрацію, А. Попов насамперед поставив жирний хрест на планах забудови зелених схилів Дніпра, очистив набережну від плавучих ресторанів.
Справжнім тріумфом і показником дворічної роботи Олександра Попова стало проведення в Києві у 2012 році чемпіонату Європи з футболу. Гості столиці були вражені красою й комфортністю міста. Київ був не просто готовий до заходу європейського рівня – всупереч прогнозам скептиків місто впоралося з цим завданням «на відмінно». Усі служби функціонували як єдиний організм. Вже за рік після Євро кількість туристів у Києві зросла на 26%.
Завдяки активній роботі та особистій позиції Олександра Попова всього за три роки Київ налагодив партнерські відносини з багатьма європейськими містами, такими як Стокгольм, Тулуза, Барселона. Особливо теплі стосунки створені зі столицею Австрії – Віднем. Незважаючи на те що дві столиці стали побратимами 20 років тому, по-справжньому ефективна співпраця між містами розпочалася з приходом Олександра Попова на посаду голови КМДА. Варто згадати успішне проведення днів Відня в Києві та днів Києва у Відні в 2012–2013 роках.
У 2012 році Київ увійшов до числа переможців рейтингу «Європейські міста майбутнього» за версією журналу The Financial Times, журналісти видання відзначили особливу роль саме Олександра Попова у розвитку міста.
Окрім того, активно розвивалося міжнародне співробітництво з іншими містами – лідерами світової економіки, такими як Чикаго, Вашингтон, Кіото, Тбілісі, Анкара тощо.

Микола Курінько



28.06.1959

  • У 1986 році закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського за спеціальністю «правознавство» (зараз Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого).
  • З 1987 по 1988 рік проходив вищі офіцерські курси КДБ.
  • Трудову діяльність розпочав у 1976 році з робітничих спеціальностей на підприємствах нафтохімічного комплексу у м. Кременчук. У 1977 році пішов служити у прикордонні війська. Після закінчення Харківського юридичного інституту став помічником прокурора Полтавської області, але вже за рік перейшов на службу в СБУ.
  • У 1993 році зайняв посаду економіста з договірної та претензійної роботи відділу матеріально-технічного забезпечення державного підприємства «Кременчуцький нафтопереробний завод» (нині ПАТ «Укртатнафта»).
  • Пізніше обіймав керівні посади у ТОВ «Кременчукнафтооргсінтез» і ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія».
  • У 2000 році очолив правління ЗАТ «Українсько-бельгійське СП «Фобос», яке займалося виробництвом ароматичних вуглеців – бензолу, толуолу, нафтового й гексанового розчинника, сольвента тощо.
  • З лютого 2004 року обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ «Княжий град».
  • У 2007 році став радником міністра житлово-комунального господарства України, а в 2008-му – радником голови Національного агентства екологічних інвестицій України. З травня 2008 року став заступником голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.